ЧОМУ В НАС НЕМОЖЛИВИЙ ГЕТСБІ?

Posted on Updated on

GETSBI
Передусім, ключовим моментом, що буде характерним для багатьох наших письменників, є відсутність відомостей про життя аристократії.

Протягом останніх кількох років, під впливом фільму «Великий Гетсбі» (2013) режисера База Лурманна, я знову перечитав роман і подивився попередній однойменний фільм 1974 року режисера Джека Клейтона. Несподівано в мене з’явилася не дуже втішна думка: роман на кшталт «Великий Гетсбі» в Україні просто неможливий. Підстав для такого твердження можна знайти чимало, зрештою, як і протилежних аргументів. Однак мій вирок у своїй основі опирається на розуміння специфіки соціальної культури в Україні, зокрема її авторів, які пишуть романи.

Передусім, ключовим моментом, що буде характерним для багатьох наших письменників, є відсутність відомостей про життя аристократії. Йдеться навіть про банальний побутовий рівень, не кажучи про інші. Соціальна динаміка України впродовж останніх двадцяти років – це складний і болючий процес вигрібання з побутового совка, прощання з такими непримітними звичками й рефлексами, які домінували в соціальній поведінці попередніх поколінь, приречених народитися та вступати в доросле життя в рамках тоталітарної системи.

Цей момент був не просто ключовим, а й вирішальним навіть у відборі тем для літературної творчості. Якщо ми подивимося на письмо, скажімо Вірджинії Вулф, письменниці, котра народилася в аристократичній родині, геральдичне дерево якої нараховує понад п’ять сотень років, то, звісно ж, зможемо уявити, що стоїть за елегантною культурою кожного її вислову, що стоїть за кожною пікантною думкою та кожною інтелектуальною ідеєю (і це не кажучи про тематику її творів). За цим стоїть народження, перебування, формування не просто в концептуально іншому та якіснішому соціокультурному контексті, а потоки днів і років, у яких «гілетична» свідомість автора вбирала зовсім інші враження, смисли, ідеї, поняття.

Коли я часто говорю про «гілетичну функцію» літератури (буквально – це речі, які осідають у нашій свідомості з раннього дитинства, яка вперто залишається «не підйомною» для нашої критики, то маю на увазі, передусім, той контекст, ту якість соціокультурної динаміки, в якій доводиться народжуватися та формуватися майбутньому авторові. Вже давно не секрет, що кожен успішний автор – це «сума ексклюзивних випадковостей», які «зустрілися», «з’єдналися» саме в його житті.

Життя української аристократії (за фізичної відсутності останньої та, як наслідок, за відсутності її впливу на суспільство) не потрапляє в цю «суму випадковостей». І тому український автор змушений писати про те (чи моделювати ті світи), які були «доступні» його гілетичній свідомості. Ми ж навряд чи колись назвемо аристократами зграю пострадянських шарикових-скоробагатьків, які нажилися в часи дикого розподілу ресурсів, адже вони більше підходять для моделювання персонажів у дусі героїв-дурбеликів Твентіна Тарантіно. Схоже можна сказати й про кіберпанк – кіберпанку в Україні поки нема, бо ще нема техногенного покоління (вірніше воно лише з’являється), натомість цим кіберпанком поки займаються нащадки селянських поколінь (не техногенні гілетичні свідомості, а такі, що пам’ятають запах конюшини та домашньої ковбаси).

Втім, сам Гетсбі – був також скоробагатьком, який програв битву за свою кохану Дезі американської аристократії. Якщо забути про аристократію, то такий герой, як Гетсбі, ймовірно, може виникнути в будь-якому суспільстві, навіть перехідному та проблематичному. Але кому тоді він доводитиме свою шляхетність і моральну вищість, якщо нема «білої крові»?

Перехідні суспільства – з точки зору соціальних шафтів і ліфтів – дуже знебарвлені та обезличені. Індивіди з примітивним мисленням і примітивними інстинктами можуть знаходитися на сміттярках і в державному апараті, в закладах освіти й науки, серед працівників грубої сили і серед заслужених діячів культури. Тому ефект Гетсбі можливий винятково у конфлікті зі світом, який вірить, ніби лише він репрезентує все найкраще і «селекційне» у людстві.

Хтось казав, що перевагами можуть бути навіть наші недоліки. Гілетизм нашої свідомості, наш досвід і наші уявлення – це лише наші болячки, які виникли тут – у конкретному географічному й культурному місці, в конкретний час. Треба цим активно користатися – нашими вболіваннями, нашими спогадами, нашими надіями, нашими фантазіями. Всі вони здатні бути яскравими літературними темами, і, можливо, пояснять нас не лише світові, а й самим собі.

2015

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

w

З’єднання з %s