“ЛІЛІ МАРЛЕН”, ЯКА ЗДОЛАЛА КОРДОНИ

Posted on Updated on

DITRIH

Вона залунала над окопами Другої світової війни різними мовами – німецькою, англійською, французькою, італійською, іспанською та багатьма іншими. Вона стала символом цінності людського життя та любові серед виру війни… це можна сказати лише про видатний шлягер ХХ століття «Лілі Марлен».

Її історія починається в далекому 1915 році. Молодий німецький солдат і маловідомий письменник Ганс Ляйп із сотнею інших хлопців-новобранців очікує відправки на фронт із Берліна. Юнаки-призовники сидять у казармі і кожен думає про своє. Їм є про що думати. Шанси вижити в простого солдата у Першій світовій війні були дуже незначні – шквальний кулеметний вогонь під час атак, який косив людей сотнями, тисячами, газові атаки, від яких в окопах вмирали цілі батальйони, постійний артобстріл… Кожен із юнаків задавав мабуть собі страшні запитання – чи повернуся в рідний дім, чи зустрінуся зі своєю коханою дівчиною знову. За легендою в один із днів таких важких роздумів Ганс Ляйп і познайомився з двома берлінськими симпатичними дівчатами – Лілі та Марлен, зустрічами із якими він рятувався від суворого життя в казармі. Молодий письменник вирішив присвятити їм вірш, в якому імена дівчат було об’єднано в одне – Лілі Марлен.

Проте, написана ще в роки Першої світової війни, пісня «Лілі Марлен» понад двадцять років чекала свого зіркового часу, коли підкорить серця мільйонів людей. Наприкінці 30-х цей вірш прочитала та почала вперше виконувати як пісню гамбурзька співачка Лале Андерсен. Коли Європа поринула у вир війни проти Гітлера, коли й інші континенти планети перетворилися в жорстокий театр воєнних дій, пісню «Лілі Марлен» у виконанні Лале Андерсен влітку 1941 року щовечора почало транслювати німецьке солдатське «Радіо Бєлград».

Після перших кількох ефірів у редакцію посипалися листи німецьких солдатів із різних фронтів, щоб частіше крутили пісню про вартового та його подругу, яку він хоче побачити знову. Потім це число прохань збільшилося до 8 тисяч. Коли про це доповіли нацистському керівництву, то цю пісню навіть хотіли зняти з ефіру за її «сентиментальність» і «людяність», що, на їх думку, німецький солдат мав повністю вичавити зі свого серця.

Але справжнє завоювання мільйонів солдатських сердець шлягер «Лілі Марлен» почав із африканської країни Лівії. Частоту «Радіо Бєлград» любили також слухати і тут: німецькі солдати з експедиційного корпусу, які воювали в північній Африці проти британських і французьких об’єднаних сил. Великим шанувальником пісні був навіть головнокомандувач німців у Лівії – генерал-фельдмаршал Роммель, якого британці за його командирські здібності прозвали «лисом пустелі». Саме Роммель відстоював пісню «Лілі Марлен», коли її хотіли вилучити з радіо, бо вона, за його словами, «армії лягла на серце».
Щодоби, близько десятої вечора німецькі солдати в своїх наметах слухали по радіо «Лілі Марлен» і наспівували вже знайомі слова.

Пісня припала до душі й британським солдатам 8 армії генерала Монтгомері, які воювали проти Німецького африканського корпусу Роммеля в Лівії і під час відпочинку також налаштовували свої приймачі на хвилі німецького радіо. Невдовзі «Лілі Марлен» вже звучала по радіо ВВС англійською. Однак неприємності у пісні почалися й по інший бік барикад. У редакцію BBC також надходили листи з обуренням: «Як можна крутити в ефірі пісню наших ворогів, німців?» Але простодушні слова пісні, в яких не було жодної політики, закріпили за нею славу загальнолюдського явища. До неї почали навіть дописувати цілі куплети, або ж перекручувати слова вірша. Як би там не було – це все одно був успіх.

«Лілі Марлен» зазвучала згодом французькою, іспанською, італійською, фінською, російською, латвійською та багатьма іншими мовами. Парадоксально, але її однаково любили співати солдати армій і країн, які воювали між собою! Цікавий факт – у 1950 році було зроблено фотографію ветеранів англійської 8-ї армії зі співачкою Лале Андерсен, яка співала «Лілі Марлен»… для їхніх колишніх ворогів – німців. Зворушена співачка у своїх щоденниках писала, що англійці дякували їй, зокрема за її чарівний голос, який «так багато значив для них, коли вони воювали в африканських пустелях і на пагорбах Італії».

Славу «Лілі Марлен» примножила також видатна німецько-американська співачка Марлен Дітріх, яка співала її і німецькою, і англійською мовами, яка виступала з концертами як перед американськими солдатами, що воювали в Європі проти фашизму, так і перед своїми співвітчизниками – полоненими німцями.

Як пояснити світовий розголос пісні? Мабуть тим, що «Лілі Марлен» говорила до всіх людей, незалежно від їх політичних поглядів і громадянства, однією мовою – мовою любові, мовою життя, яке дано нам один раз і яке є найвищою цінністю. В жорсткому вирі війни й смерті вона стала символом надії. Під час війни за «Лілі Марлен» закріпилася також слава пісні, яка рятує солдатські життя, бо якщо солдати її слухають – значить не вбивають один одного.

Були випадки, коли під час радіотрансляції «Лілі Марлен» припинялися локальні військові дії і ворожі сторони, затамувавши подих, слухали шлягер. Про що тоді думали солдати? Мабуть про те, що треба обов’язково вижити, повернутися й зустрітися зі своєю коханою. Ця пісня – зворушливий романс про любов і вірність.

Але в «Лілі Марлен» були неприємності також і в нас – у Східній Європі. Чимало свідків злочинів нацизму зазначають, що цю пісню любили фашисти-душогуби, які розстрілювали невинних, спалювали людей у газових камерах і вирізали цілі селища. Цей факт є незаперечним.

Однак є й інші факти: під музику Моцарта, Бетховена й Вівальді нацисти також чинили злочини. Або, скажімо, керівна верхівка гітлерівської Німеччини захоплювала видатними живописцями, грабуючи музеї всієї Європи. Навряд чи мистецтво є винним, коли маніакальні негідники ним прикриваються чи захоплюються. І почуття, якими дихають рядки «Лілі Марлен», написані в 1915 році, можуть бути такими ж щирими, як у часи Другої світової війни чи сьогодні, як у серцях німця і англійця, француза і грека, поляка й українця.

«Лілі Марлен» перекладено на 50 мов. У 1980 році режисер Райнер Вернер Фасбіндер зняв фільм «Лілі Марлен». Після Лале Андерсен та Марлен Дітріх пісню також виконували такі знаменитості, як російська співачка Наталя Шмідт, американський співак Френк Синатра, французька поп-діва Патрисія Каас і багато інших. Українською мовою «Лілі Марлен» переклав сучасний письменник Сергій Жадан.

Сьогодні «Лілі Марлен» – це вже не просто пісня, а цілий бренд у стилі ретро! Вона знаменує собою не лише цінність у життя у вирі найжорстокішого зі століть – ХХ-го, а й є символом любові й вірності, символом почуттів закоханих людей, які переживають розлуку. Їй присвячені спеціалізовані портали й дослідження, книги й статті, документальні та художні фільми. Навіть виведено окремий сорт тюльпанів «Лілі Марлен».

2013 (надруковано в журналі для підлітків «Право букварик», №1, 2013)

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

w

З’єднання з %s